МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Інститут гуманітарних та соціальних наук
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до вивчення
дисципліни:
ЗВ’ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ (ПІАР)
ЛЬВІВ – 2013
ЗМІСТ:
1. Історія піару та моделі………………………………………………………………
2. Особливості реклами,пропаганди……………………………………………..
3. Історичні особистості піару……………………………………………………….
4. Позиціонування та його рівні…………………………………………………….
5. Ролі піар-спеціалістів………………………………………………………………..
6. Особливості піар-технології………………………………………………………
7. Комунікативна компанія та її складові……………………………………….
1. Історія піару та моделі.
Зв'язки з громадськістю англ. public relations, PR — мистецтво досягнення взаємопорозуміння та згоди між людьми, соціальними групами, класами, націями, державами на основі цілеспрямованого формування громадської думки та управління нею.
У вузькому розумінні — це систематична діяльність компанії, що спрямована на зміну переконань, ставлення, думок (опіній) та поведінки різних груп людей (цільових груп) стосовно компанії, її продуктів, послуг, а також конкретних проблем, ідей та дій. PR водночас може бути достатньо оперативним інструментом комунікаційної стратегії компанії, реалізуючи довгострокові задачі зі:
створення та підтримки корпоративної репутації компанії,
налагодження необхідних контактів,
переконання конкретних цільових груп.
Коріння зв'язків з громадськістю спостерігаються ще за часів розквіту таких цивілізацій, як Вавілон, Стародавня Греція і Стародавній Рим, де людей переконували в тому, що їм слід визнати владу своїх урядів і своєї релігії.
Інституційно зв'язки з громадськістю почали оформлюватися кілька століть тому.
В 1622 році у Ватикані Папа римський Григорій XV заснував Sacra Congregatio de Propaganda Fide (Священну конгерацію пропаганди віри), що займалася пропагандою католицизму.
Слово congregatio походить від лат. congregatio — союз, поєднання; в католицизмі — організація ченців, що не має статусу ордену. У свою чергу наступний Папа римський Урбан VIII у 1633 році розширив її обов'язки і перетворив на підрозділ римської католицької церкви, що займався саме зв'язками з громадськістю у сучасному розумінні цього терміну.
Однак усвідомлено, організовано і цілеспрямовано вони стали використовуватися лише в XIX столітті. Вперше саме поняття «public relations» використав президент США Томас Джефферсон, коли у 1807 році він у першому варіанті свого «Сьомого звернення до Конгресу» вписав його замість викресленого ним поняття «стан думки». І лише наприкінці XIX — на початку XX століть у США паблік рилейшнз утверджуються як мистецтво формування й управління громадською думкою, як навчальна дисципліна і організована практична діяльність у всіх сферах суспільного розвитку.
У ХХ столітті з'являються постаті Айві Ледбеттера Лі, та Едуарда Бернейза[3], розпочинається викладання PR у ВУЗах, формування PR відділів в організаціях, та окремих PR-агенцій.
В Україні провідними фахівціями в галузі Public Relations є професори Валентин Григорович Королько, Георгій Георгійович Почепцов, Валерій Феліксович Іванов, Євгенія Борисівна Тихомирова.
ПР: з історії Людство у своєму розвитку постійно створює і відпрацьовує ті чи інші прийоми комунікативного впливу. Це відбувається як на рівні несвідомому, так і на рівні усвідомленому, коли різні фактори раціонально використовуються для досягнення необхідних ефектів. Ми можемо перелічити декілька історично сформованих видів переконуючої комунікації:
1. Антична риторика, яка виникла в ті часи, коли вміння говорити публічно було неодмінною характеристикою громадянина. Аристотель визначав риторику як «здатність знаходити можливі способи переконання щодо кожного даного предмета», виділяючи три види промов: дорадчі (які призначені, щоб схилити до якогось думку або відхилити його), судові і епидиктичні (які призначені, щоб щось хвалити чи ганьбити). Ісократ зазначав: «Високої досконалості досягнутий мистецтва, і красномовство в їх числі, якщо буде цінуватися ...
